Міністерство освіти і науки України Національний університет "Львівська політехніка" Кафедра політології ІГСН ОСНОВИ ПОЛІТИЧНОЇ НАУКИ ТЕМИ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ студентами усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання Національного університету "Львівська політехніка" Затверджено на засіданні кафедри політології Протокол №__ від ____________ ПЕРЕЛІК ТЕМ Тема 1. НАЦІЯ ЯК СУБ’ЄКТ ПОЛІТИКИ Тема 2. ПОЛІТИЧНІ ЕЛІТИ ЯК СУБ’ЄКТИ ПОЛІТИКИ СПИСОК ЕЛЕКТРОННИХ ДЖЕРЕЛ З МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ З КУРСУ “ОСНОВИ ПОЛІТИЧНОЇ НАУКИ ” Тема 1. НАЦІЯ ЯК СУБ’ЄКТ ПОЛІТИКИ У результаті вивчення теми студент повинен знати: сутність понять “етнос”, “народ”, “нація”; ознаки та типологію націй; особливості “нації етнічної” та “нації політичної”; зміст поняття “національний суверенітет” та “національне відродження”. У результаті засвоєння теми студент повинен вміти: пояснити суть процесу етногенезу та націогенезу; охарактеризувати суть нації як суб’єкта політики; визначити суть політичної та етнічної нації; проаналізувати процеси етнічної консолідації та етнічної асиміляції; навести приклади сучасних політичних націй; пояснити особливості національного відродження; проаналізувати особливості національного суверенітету та розвитку національної держави; проаналізувати шляхи формування та розвитку української нації. План 1. Етнос, нація, народ: визначення та розмежування понять. Сутність понять етнос, етнічні групи, етногенез. 1.2. Етнічна консолідація та етнічна асиміляція. Сучасні нації та шляхи їх формування. Поняття нації та процес націогенезу. Типологія націй. Національний суверенітет і політичне самовизначення націй. Національне відродження та національна ідея. Поняття національного суверенітету та право нації на самовизначення. Визначальну роль у політичному процесі відіграють великі і малі групи людей. Суспільні групи формуються або природним чином, на основі соціальної диференціації (розшарування) суспільства, або свідомим об’єднанням людей у громадські організації чи створенням певних інститутів із специфічним становищем та інтересами. Соціальна структура суспільства – це сукупність усіх соціальних груп і спільнот даного суспільства, що певним чином взаємодіють між собою. Поняття групи охоплює множину людей різного рівня консолідації, які об’єднані: спільними ознаками; суспільними взаємозв’язками; спільними інтересами і діяльністю; організацією. Важливо відрізняти групи низького рівня консолідації, коли вони ще не є „групами інтересів” і відповідно суб’єктами політики, від згуртованих самосвідомих „груп інтересів”, які починають відігравати роль базового суб’єкта політичної діяльності. Джерелом спонтанного утворення груп – елементів соціальної структури – є соціальна диференціація: горизонтальна і вертикальна. Наслідком горизонтальної диференціації є групи людей, що відображають розмаїтість форм суспільного життя, його різнобарвність. Вони можуть співіснувати паралельно, не підпорядковуватися одна одній, і не класифікують людську свідомість в ієрархічному порядку (від нижчого до вищого). Це етноси, нації, демографічні групи, регіональні спільноти тощо. В них різні інтереси, але за кожною з цих груп визнається рівне право на їх реалізацію. Найчисельнішими групами інтересів, що уособлюють горизонтальний поділ суспільства і людства загалом є нації та інші етноси. В перекладі з грецької ’’етнос ’’ означає народ та використовують у суспільних науках для позначення стійких історичних спільнот різного ступеня консолідації, що належать до однієї культури. Ширше його можна визначити як спільноту людей, об’єднаних спільним походженням, культурою, мовою, історією, традиціями і звичаями, самосвідомістю та етнонімом (назвою). Усвідомлення етносом своїх специфічних інтересів та необхідності їх захисту політичними методами перетворює його в націю, яка стає суб’єктом політичного життя. Нація є вищою, модерною формою етнічно-політичних спільнот людей Порівняно з етносом для нації характерні вищий ...